РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

 РОЗВИТОК КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ НА УРОКАХ ІСТОРІЇ

        Місце держави у світовій спільноті знаходяться у прямій залежності від здатності її народу творити історію, вчитися на помилках минулих поколінь Важко переоцінити значення вивчення історії. Давні греки називали її «вчителькою життя». Вона допомагає нам зрозуміти хто ми є. Проте ж самі історики сумно іронізують що історія вчить тому, що вона нічому не вчить. У цьому є доля правди, але лише доля, бо ті, хто її вчать, все таки роблять висновки з тих численних трагічних сторінок,  які пережило людство.

         На жаль у  ХХ столітті, за висловом Й.Хейзінга «історія стала знаряддям брехні на рівні державної політики». Старше покоління українців пережило це на власному досвіді. Проте намагання маніпулювати суспільною свідомістю шляхом власного  трактування історії не припиняються і досі. Спекуляції на темах, які неоднозначно сприймаються у різних регіонах України, прихильниками різних політичних сил (Переяславська угода, Голодомор, ОУН-УПА, українсько-польські конфлікти) сприяють розбрату,  перешкоджають демократичній консолідації українського суспільства.  Людина, яка не знає історії свого народу та не вміє критично мислити стає беззахисною проти таких спекуляцій. Завданням вчителя історії є сприяти формуванню учнів як майбутніх громадян України, які знають історію своєї країни, здатні мислити самостійно, приймати власні рішення і не бути об‘єктом маніпуляцій з боку різних політичних сил.            

        В.Сухомлинський говорив, що школа має бути не коморою знань, а середовищем думки. Тоді предмет, що його викладає вчитель, стає не кінцевою метою його діяльності, а засобом розвитку дитини. Вивчення історії включає набагато більше, ніж пасивне засвоєння фактів, дат, імен, подій. Історія є процесом мислення, що спирається на свідчення минулих років. При правильному викладанні історія розвиває уміння аналізу та оцінки.

Скачати повністю
Додаток

       У програмах для загальноосвітніх навчальних закладів з історії України т а всесвітньої історії зазначено: "…критерієм оцінки навчальної діяльності учнів вбачають не стільки обсяг матеріалу, що залишився в пам’яті, скільки вміння його аналізувати, узагальнювати, активно використовувати в нестандартній ситуації, вміння самостійно здобувати знання, вести пошуково-дослідницьку роботу».

        Розвиток критичного мислення – це дуже важливий аспект не лише у навчанні, а й у повсякденному житті. Критичне мислення є мисленням самостійним. Мислити критично – означає правильно поставити запитання, та самостійно робити висновки.  Учні повинні бути достатньо вольовими, щоб думати і самостійно вирішувати складні питання.  Щоб породити вагому думку, потрібно переробити гору "сировини" – фактів, ідей, текстів, теорій, даних тощо. критичне мислення прагне до переконливої аргументації. Критично мисляча людина, яка озброєна сильними аргументами, навіть здатна протистояти авторитетам, силі традиції і переконанням більшості. Такою особистістю практично неможливо маніпулювати. В основі багатьох визначень критичного мислення покладений принцип розумного, зваженого підходу до ухвалення складних рішень про вчинки або цінності. І, нарешті, критичне мислення є мисленням соціальним. Будь-яка думка перевіряється та відшліфовується, якщо її обговорюють з іншими. Коли ми сперечаємося, читаємо, обговорюємо, заперечуємо й обмінюємося думками з іншими людьми, ми уточнюємо і поглиблюємо свою власну позицію. Тому педагогам, що працюють у руслі критичного мислення, варто завжди використовувати на своїх заняттях усілякі різновиди парної і групової роботи, зокрема проведення дебатів і дискусій, а також різноманітні види письмової роботи учнів. Критичний мислитель працює в певному співтоваристві.  Тому варто приділяти значну увагу виробленню якостей, необхідних для продуктивного обміну думками: терпимість, уміння слухати інших, відповідальність за власну точку зору. Таким чином, відбувається наближення навчального процесу до реального життя. Критичне мислення відрізняється виваженістю, логічністю і цілеспрямованістю.  Це відкрите мислення, яке розвивається шляхом накладення нової інформації на життєвий особистий досвід. Критичне мислення – це відправна точка для розвитку творчого мислення, більше того, і критичне, і творче мислення розвиваються одночасно, вони взаємообумовлені.

      Для того щоб учні могли скористатися своїми можливостями критичних
мислителів, важливо, щоб вчитель розвивав у них низку важливих якостей,
серед яких Д. Халперн виділяє:

1. Готовність до планування. Оскільки думки часто виникають хаотично,
важливо упорядкувати їх, вирішити, у якій послідовності їх викласти.
Упорядкованість думки – ознака впевненості людини.
2. Гнучкість. Якщо учень не готовий сприймати ідеї інших, він ніколи сам не
зможе стати генератором ідей. Гнучкість дозволяє почекати з винесенням
судження, поки учень не буде мати різноманітну інформацію.
3. Наполегливість. Часто, зіштовхуючись з важкою задачею, учні вирішують
відкласти її розв'язання на невизначений час. Вчителю слід виробляти
наполегливість у напруженні розумових сил, тоді учні обов'язково
досягнуть значно ліпших результатів навчання.
4. Готовність виправляти свої помилки. Людина, що критично мислить,
намагатиметься не виправдати свої неправильні рішення, а зробити
правильні для себе висновки, скористатися помилкою для продовження навчання.
5. Усвідомлення. Це дуже важлива якість, що передбачає уміння спостерігати
за собою в процесі розумової діяльності, відслідковувати перебіг
міркувань.
6. Пошук компромісних рішень. Важливо, щоб ухвалені рішення могли
сприйняти інші люди, інакше ці рішення так і залишаться на рівні
висловлювань.

      Критично мисляча людина знаходить власний розв'язок проблеми і підкріплює це рішення розумними, обґрунтованими доводами.

     Для застосування технології критичного мислення потрібно дотримуватись спеціальної структура уроку. Основними етапами уроку за умови використання цих технологій є вступна, основна та підсумкова частини. Вступна частина уроку (зазвичай перші 5–7 хвилин), яку в технології розвитку критичного мислення називають викликом є етапом актуалізації та мотивації навчання. На цьому етапі завдання, які пропонуємо учням, сприяють тому, щоб вони разом з учителем:1) освіжили наявні в них знання, уявлення, уміння, пов’язані з опрацьовуваною темою; 2) зосередили увагу на новій темі; 3) створили контекст для сприйняття нових ідей.

       Під час цього етапу, як і протягом усього уроку, важливо, щоб учитель говорив якомога менше, а надавав слово учням. Роль учителя полягає в тому, щоб виступати провідником, стимулюючи учнів до роздумів. Далі вчитель оголошує тему уроку і його передбачувані результати, прагнучи, щоб школярі усвідомили свої власні цілі навчання.

       Після цього учитель організовує активну діяльність учнів з дослідження, осмислення матеріалу, пошуку відповідей на раніше поставлені питання, постановки нових запитань і пошуку відповідей на них, що складає основну частину уроку (до 27–35 хвилин з 45-хвилинного уроку).

       На етапі осмислення, коли учень долучається до нової інформації або ідей у процесі читання тексту, перегляду фільму, прослуховування лекції, він вчиться відстежувати своє розуміння нового й не ігнорувати прогалини в ньому,
записуючи у вигляді запитань те, що не зрозумів, аби з’ясувати в майбутньому. Учням варто час від часу пропонувати висловлюватися про те, як вони розуміють ті чи інші значення слів, що їм зрозуміло, а що – ні. Слід поступово навчити дітей такого самоаналізу. Подальше відпрацювання й закріплення учнями нових знань і способів діяльності на цьому етапі уроку відбувається за допомогою різноманітних методів і прийомів організації їх активної самостійної роботи. обов’язковими є два елементи – індивідуальний пошук учнів і обмін ідеями в групах чи загальному колі, причому особистий пошук мусить неодмінно передувати обміну думками.

      До кінця уроку, коли учні зрозуміли ідеї уроку й виконали вправи для формування вмінь, слід перейти до підсумкової частини уроку, якою є рефлексія. Цей третій етап уроку – найважливіша фаза для розвитку критично-
го мислення, що є рефлексивним за своєю природою.

        Важливою складовою критичного мислення є мотивація учнів до навчання. Рефлексія після заняття стимулює виникнення в школярів мотивації вищого рівня – внутрішньої мотивації – на відміну під початку уроку, коли вона є
зовнішньою, такою, що ініційована вчителем. Внутрішня мотивація сильніша за мотивацію зовнішню, бо це усвідомлене прагнення до успіху, бажання виправити помилки.  

На цьому етапі учні разом з учителем: 1) узагальнюють основні ідеї уроку;
2) обмінюються думками й висловлюють особисте ставлення до них;
3) оцінюють отримані знання та вміння.

     Одними з найбільш ефективних прийомів організації пізнавальної діяльності учнів  є асоціації, мозковий штурм, кластери, робота в парах, 2–4 — всі разом, кошик ідей.

    Асоціації. Запропонуйте учням по черзі висловитися, про те, які асоціації
в них викликає основне поняття уроку. Наприклад: «які асоціації у вас викликає слово «перебудова»? Учні можуть відповісти «зміна; щось нове; те, що будується на фундаменті старого; оновлення старого» тощо. За-
писуємо список цих асоціацій на дошці. Потім запитуємо в них, на які труднощі може наразитися людина, яка вирішила щось перебудувати? чому інколи кажуть, що простіше побудувати новий дім, аніж перебудувати старий? Що
потрібно було, на вашу думку, перебудовувати в СРСР та Україні у середині 80-х років? обговорення цих питань дасть змогу учням «увійти» в тему, згадати те, що вони чули, зробити деякі передбачення, які вони матимуть змогу перевірити протягом вивчення теми.

       Мозковий штурм (до 7 хвилин). Його починаємо постановкою перед учнями чітко сформульованого проблемного питання, яке дає змогу висувати багато версій для відповіді. Запрошуємо учнів висловити ідеї, коментарі, навести фрази або слова, пов’язані з цією проблемою. Усі пропозиції учнів записуємо на дошці або великому аркуші паперу в порядку їх подання без зауважень, коментарів або питань (якомога більшої кількості). Якщо під час мозкового штурму не вдається отримати багато ідей, це може пояснюватися тим, що учасники бояться висловлюватися – «двічі» думають, перед тим, як сказати. Спонукайте учнів також розвивати або змінювати ідеї інших. Об’єднання або зміна раніше висунених ідей часто веде до висунення нових, які перевершують висловлені раніше. Насамкінець обговоріть й оцініть запропоновані ідеї.
Іншим варіантом проведення мозкового штурму є «мережа» або «кульки». У цьому випадку пускове слово (запитання) записуємо в «кульці» в центрі дошки. якщо обговорюються споріднені проблеми, їх записуємо показуючи зв’язок з раніше записаним. Варто зазначити, що такий мозковий штурм «вільного» типу дає можливість за дуже короткий час (три – п’ять хвилин) записати всі ідеї,
що виникли. Узагальнюючи, маємо обговорити та оцінити запропоновані ідеї.
Прикладом запитання для мозкового штурму може бути таке: «Уявіть, що ви є одним з керівників СРСР середини 80-х років. як багато хто в державі, ви відчуваєте, що країні потрібні серйозні зміни. Які зміни ви б уважали за потрібне ініціювати?»
      Прийом кластер чимось подібний до мозкового штурму «кульки», для його застосування потрібно до 5 хв. Він передбачає виокремлення смислових одиниць тексту й графічне оформлення їх у певному порядку у вигляді гро-
на. Згадайте, що, роблячи якісь записи, замальовки на пам’ять, ми, часто інтуїтивно, розподіляємо їх особливим чином, компонуємо за категоріями.      

       Гроно – графічний прийом систематизації матеріалу, коли наші думки вже негромадяться, а розташовуються як гроно – у певному порядку. Правила роботи такі: малюємо модель сонячної системи: зірку, планети й їх супутники. у центрі«зірка» – це наша тема (вихідне поняття), навколо неї «планети» – великі смислові одиниці, які потрібно з’єднати прямою лінією із зіркою, у кожної планети свої «супутники», у супутників – свої. Кластери допомагають учням у ситуаціях, коли під час письмової роботи запас думок вичерпується. Система кластерів охоплює більшу кількість інформації, ніж ви б могли отримати за звичайної письмової роботи. Цей прийом може бути застосований на етапі виклику, коли ми систематизуємо інформацію ще до знайомства з основним джерелом (текстом) у вигляді питань або заголовків смислових блоків.
       Великий потенціал має цей прийом на етапі рефлексії: це виправлення хибних припущень у «попередніх кластерах», заповнення їх на основі нової інформації, встановлення причиново-наслідкових зв’язків між окремими смисловими блоками (робота може бути індивідуальною, у групах; з усієї теми або з окремих смислових блоків).

       В основній частині уроку, на етапі осмислення нового матеріалу, провідними прийомами можуть бути графічні форми організації матеріалу, читання з маркуванням, робота учнів у малих групах, мозаїка, «тонкі» й «товсті» запитання.

 Під час роботи учнів на стадії осмислення матеріалу необхідно значну увагу приділяти історичним термінам. Адже, якщо не знаєш терміни – не розкриєш зміст даної теми. Для цього використовуються такі методики розвитку критичного мислення як «Діаграма Венна», гронування, кубування, сенкан. За допомогою цих методик учні можуть виділити риси, складові частини певного історичного поняття, порівняти його з іншим терміном. Діти вчаться аналізувати, систематизувати, узагальнювати матеріал. Ці методики є гарною наочністю, що дає змогу дітям краще запамятовувати інформацію.  Важливу роль відіграють графічні організатори (графічні способи систематизації матеріалу), наприклад, Фішбоун, Гроно, Логічне дерево.

      Критичне мислення не тільки відкидає, а й вважає одним із продуктивних та ефективних прийомів лекції. Учитель читає лекцію не більше 20 хвилин. Потім протягом 4-5 хвилин ставляться запитання та заслуховуються відповіді на них. Після цього учитель підбиває підсумки обговорення.

Використання тестових завдань на уроках історії є не тільки однією з форм контролю та перевірки знань, а теж може сприяти розвитку критичного мислення. Практика показує, що учні з цікавістю і задоволенням виконують оригінальні тестові завдання.  Тести в першу чергу використовуються як засіб контролю, проте вони також можуть виконувати навчально-розвивальну функцію, оскільки передбачають свідомий вибір, аналіз,  зіставлення, стимулюють активність і увагу учнів. Проте це відбуватиметься за умови, якщо тести не просто вимагатимуть згадати певну дату чи історичного діяча, а стимулюватимуть творче осмислення матеріалу, що вивчається.

       Різновидом навчальної діяльності є диспут. Організація диспуту заснована на висвітленні різних думок з найбільш дискусійної теми. Успіх дискусії багато в чому визначається темою, яка включає хоча б дві суперечливі позиції. Вчитель ретельно продумує завдання диспуту, його хід, можливі варіанти, висновки яких учні повинні дійти в результаті обговорення. Дискусії в класі проходять успішно, якщо кожен розуміє правила проведення дискусії і дотримується їх. Правила допомагають учням і дорослим користуватися своїми правами і відчувати відповідальність. Можна організувати на уроці дискусію, тільки якщо учні добре знають тему.

       Під час обговорення певної теми чи проблеми можна організувати дебати. Для їх проведення необхідно визначитись з позицією в обговоренні теми. У процесі підготовки до дебатів учням доцільно зосередитись на пошуку фактів. В процесі дебатів розвиваються комунікативні навички. Проведення дебатів є ефективним засобом вироблення в учнів вміння зрозуміло й логічно сформулювати свою позицію, знаходити переконливі факти й аргументи на свою підтримку.

     Навчання оптимально розвиває мислення, в тому числі й критичне, за умови, якщо учень не тільки набуває історичних знань, а й засвоює способи здобуття цих знань. Отже, необхідне залучення школярів до процесу дослідження, який є набагато цікавішим й захоплюючим для них, ніж просте накопичення емпіричних знань.

     Під час роботи з історичними джерелами, зокрема історичними документами у учнів розвиваються такі навички критичного мислення, як вміння формувати неупереджене ставлення, думки і судження, аналізувати факти, давати оцінку діям історичних осіб, піддавати сумніву логічну непослідовність у викладі подій автором документа, формувати особисту позицію бачення даного історичного факту чи історичних осіб.

      Одним із найдієвіших методів формування критичного мислення на уроках історії є метод проектів. Проектний метод допомагає учням самостійно пройти всі етапи дослідження обраної проблеми, формує навички пошукової, аналітичної, творчої діяльності. Особливо популярними серед школярів є проекти краєзнавчої, історико-політичної, правознавчої спрямованості.

Як показує досвід, головними проблемами для учнів залишаються самостійний аналіз історичних документів (їх адекватна інтерпретація), встановлення логічних зв′язків між подіями та явищами, неспроможність більшості вирішувати аналітичні операції, оцінювати історичне джерело з позицій об′єктивності тощо.

При навчанні учнів за системою осмислювально-концентрованого навчання, за якою працюють вчителі Морозівського НВК, постає питання адаптації технології ровитку критичного мислення до структури навчального заняття за ОКН.  Способи застосування прийомів технології розвитку критичного мислення на різних етапах заняття за ОКН узагальнені мною у таблиці 1.

Прийоми технології розвитку критичного мислення

Прийом «Читання з маркуванням» або ІНСЕРТ

ІНСЕРТ – звуковий аналог умовного англійського скорочення в дослівному перекладі позначає: інтерактивна система запису для ефективного читання й міркування (автори – Воган і Эстес, 1986г; модифікація Мередит і Стил, 1997г). Прийом здійснюється в кілька етапів.

І етап: Пропонується система маркування тексту, щоб підрозділити укладену в ньому інформацію в такий спосіб:

V «галочкою» позначається те, що вже відомо учнем;

- знаком «мінус» позначається те, що суперечить їхньому поданню;

+ знаком «плюс» позначається те, що є для них цікавим і несподіваним;

? «знак питання» ставиться, якщо щось неясно, виникло бажання довідатися більше.

ІІ етап: читаючи текст, учні позначають відповідним значком на полях окремі абзаци й пропозиції.

Знайомство з текстом може здійснюватися «на слух».

ІІІ етап: Учнем пропонується систематизувати інформацію, розташувавши її у відповідності зі своїми позначками в наступну таблицю:

V	+	-	?

Головна умова полягає в тому, що учні повинні заповнювати таблицю, не виписуючи ті чи інші положення з тексту, а власними словами.

ІV етап: Послідовне обговорення кожної графи таблиці. Заповнена таблиця стає основою для подальшої роботи: вчитель може запропонувати зробити висновок: «Що нового ми дізнались з цього тексту?», «Які запитання виникли під час вивчення тексту?»

 Таблиця «товстих» і «тонких» запитань може бути використана на будь-якому з трьох етапів уроку: на стадії виклику – це запитання до вивчення теми, на стадії осмислення – спосіб активної фіксації запитань у процесі читання чи слухання, під час рефлексії – демонстрація розуміння засвоєного.

«Товсті»	«Тонкі»
Дайте 3 пояснення, чому..? У чому відмінність ..? Що буде, якщо.. ? Що, якщо .. ? У чому причина? Які наслідки?	Хто? Що? Коли? Де? Чи правильно..? Може..? Буде..? Чи згодні Ви..?

У процесі роботи з таблицею в праву колонку записуємо питання, які вимагають простої відповіді (наприклад: «Коли відбувся вибух на Чорнобильській АЕС?»). У лівій колонці – питання, що вимагають детальної розгорнутої відповіді.
        Читання із зупинками. Учні читають текст певними фрагментами, на
які вчитель поділяє його заздалегідь. Після читання вчитель пропонує відповісти на кілька запитань, потім обговорюється другий шматок. Питання, мають бути сформульовані так, щоб, відповідаючи на них, учні аналізували й інтерпретували інформацію, ідеї, будували власні припущення. Коли весь текст прочитано, учитель пропонує учням прроблемне завдання, таким чином створюються умови для дискусії.

Прийом сприяє розвитку аналітичного мислення, є засобом відстеження розуміння матеріалу

Під час розповіді учнів чи аргументації власної позиції широко використовуються методи   Ці методи вчать дітей у чіткій і стислій формі висловити свою позицію.

Прийом переплутаних логічних ланцюгів,  що ефективно використовується як при перевірці знань, так і  при вивченні нового матеріалу. Пропонується учням  записані на дошці або картках 5- 6 подій (дати, події, історичні особистості й т.д.). Учням потрібно відновити порядок, пояснити його.

       «Логічне дерево»  Прийом доцільно використовувати під час обговорення проблем, пошуку рішень. Найкраще, якщо проблема розглядається з різних сторін, а рішення опирається на досить ясну фактичну базу. У процесі читання учні працюють наступним чином, «коріння»  - та проблема, що розглядається в тексті. На «стовбурі» є основні та допоміжні гілочки. На основних учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. На допоміжних гілках розташовуються факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти. 

Свій висновок по досліджуваному питанню учні можуть зробити а стовбурі «логічного дерева».

        «Концептуальна таблиця» Прийом використовується коли передбачається порівняння трьох і більше аспектів або питань. Таблиця будується так: по горизонталі розташовується те, що підлягає порівнянню, а по вертикалі – різні риси, властивості, по яких це порівняння відбувається

	Ніксон	Форд	Картер
Роки президентства
Соціальні програми
Економіка
Зовнішня політика

Прийом «Написання есе» Зміст цього прийому можна виразити наступними словами: «Я пишу для того, щоб зрозуміти, що я думаю». Це вільний лист на задану тему, у якому цінується самостійність, прояв індивідуальності, дискусійність, оригінальність рішення проблеми, аргументації. Звичайно есе пишеться прямо в класі після обговорення проблеми й за часом займає не більше 5 хвилин.

Прийом РАФТ. Назва є абревіатурою слів Р – роль, А – аудиторія, Ф – форма, Т – тема. Учень пише текст не від своєї особи, а від імені історичного персонажа (король, селянин, революціонер і т. д.) потім вибираємо, для кого будемо писати, і визначаємо стиль створюваного тексту. Це може бути лист, замітка в газету, скарга чиновнику тощо.

Прийом «Лекція зі стопами». Лекція – добре знайомий і часто використовуваний педагогічний прийом. Особливості її використання в технології критичного мислення полягає в тім, що вона читається дозовано. Після кожної значеннєвої частини обов’язково робиться зупинка. Під час «стопа» іде обговорення або проблемне питання, або колективний пошук відповіді на основне питання теми, або дається якесь завдання, що виконується в групах або індивідуально.

Прийом «Фішбоун». У процесі читання учні працюють зі схемою «Фішбоун», що в перекладі  означає «риб’ячий кістяк». В «голові» цього кістяка вони позначають ту проблему, що розглядається в тексті. На самому кістяку є верхні й нижні кісточки. На верхніх учні відзначають причини виникнення досліджуваної проблеми. Напроти верхніх кісточок розташовуються нижні, на яких учні по ходу читання виписують факти, що підтверджують наявність сформульованих ними причин. Записи повинні бути короткими, являти собою ключові слова або фрази, що відбивають суть, факти. 

Учні самостійно читають текст підручника. У процесі читання записують причини історичного явища, події над верхніми кісточками; факти – біля нижніх кісточок. Свій висновок по досліджуваному питанню – в «хвості». Працюють індивідуально. На етапі рефлексії обмінюються думками в невеликих групах. Потім учитель організує обґрунтоване спілкування, у результаті вибудовується «єдиний» варіант схеми.

Критичне  читання – спосіб  опрацювання  текстів,  який  передбачає застосування  під  час  читання  мисленнєвих  операцій  високого  рівня,  що дозволяють сформувати власну обґрунтовану думку щодо інформації. Узагальнена схема аналізу:

1)  Хто автор тексту? Що відомо про нього (про них)?

2)   Коли було написано цей текст? Яке значення має час створення тексту

3)   Де відбулися події, про які йде мова в тексті? Яке значення має місце, в якому відбулися події, описані в тексті?

4)   Які факти наведені в тексті? Які висновки з них можна зробити?

5)   Чому було створено текст? Які причини подій, вказаних у тексті?

6)  Як цей текст допомагає дізнатись більше про події, які  відбувалися?

      Отже, як бачимо, критичне мислення не означає негативне ставлення до чого-небудь (як це звичайно розуміють у повсякденному житті). Це мислення полягає в ухваленні ретельно обміркованих та зважених рішень, стосовно розуміння і оцінки того чи іншого історичного явища. Людина, що здатна критично мислити, має має власну думку і може її обгрунтувати, визнає можливість існування різних поглядів на проблему, вміє вислухати позицію іншого і бути стриманим і коректним у разі незгоди з іншими. Отже, саме життя вимагає від нас впровадження методик розвитку критичного мислення. Діаголовий характер методик сприяє активізації роботи всіх учнів, дає дітям впевненість в своїх силах, поштовх до оволодіння новим матеріалом. На цих уроках учні виробляють вміння працювати колективно, швидко та якісно опрацьовувати тексти, аналізувати матеріал, чітко висловлювати свою думку, слухати та поважати погляди інших, зображати схематично свої знання.