Сайт вчителя історії та географії Дацко А.І: Історія Морозівської школи

Історія морозівської школи

Школа назавжди залишається в пам’яті кожної людини. Тут проходять дитячі роки, формується особистість і характер, тут ми вивчаємо основи наук, вчимось жити серед людей. Історія школи – це частина історії нашого села.

Вперше школа у с.Морозові з’явилась у 1883 р. Це була церковно-приходська школа.. Тут місцевий священник навчав дітей Закону Божому, а учитель на прізвище Андроняк – письму, читанню та арифметиці. До її відкриття у селі було лише 5 чоловік письменних. Церковно-приходська школа проіснувала в Морозові до 1917 року. У музеї школи зберігаються підручники і посібники, за якими навчалися учні у цій школі.

З 1917 до 1931рр. діяла чотирикласна початкова школа. У ній навчалися учні різного віку, від 8 до 16 років і навіть старші, причому в одному класі могли вчитись діти досить різного віку. Вчитель Піснячевський Олексій Лукич організував перший у селі драматичний гурток.

З 1931 до 1950 рр. Морозівська школа була семирічною. У вдячній памяті учнів того часу залишились вчителі Мокрицький Дмитро Полікарпович, сім’я педагогів Семена Павловича та Юлії Павлівни Романюків. У важкі роки війни школа продовжувала працювати незважаючи на нестачу підручників та учнівського приладдя. Семен Павлович з 1945 до 1952 року працював директором Морозівської школи.

В 1952 році учні випускного сьомого класу вперше одержали можливість продовжувати навчання в рідному селі – Морозівська школа стала середньою. У старші класи ходили учні з навколишніх сіл: Гамарні, Малого Олександрова, Джурджівки, Малої Кужелівки, Майдану Морозівського, Слобідки Малієвецької. У зв’язку з великою кількістю учнів старших класів існували паралельні класи з 8-го по 10-й. В 1955 році відбувся перший випуск учнів Морозівської середньої школи. З 1952 до 1962 рр. школу очолювали директори Бабійчук Василь Йосипович, Коцемир Олексій Станіславович, Лісовський Олександр.

До 1977 року на Гуті Морозівській працювала 8-річна школа. Директором школи був Антонюк Никифор Пантелеймонович, якого згадують як мудрого керівника та добру людину. Вздовж дороги, що веде від Гути до Морозова ростуть яблуні «папірки», які радують сельчан запашними плодами. Посадили і доглядали молоді деревця учні гутнянської школи. У 1977 р., коли у школі було 57 учнів, школу на Гуті було закрито, а її учні перейшли навчатись у морозівську школу.

Це були роки, коли в селі було багато молоді і школа жила повнокровним життям. Держава великої уваги надавала вихованню дітей і молоді у комуністичному дусі. У першому класі учнів приймали у жовтенята та чіпляли значок – червону зірочку з портретом Леніна у центрі. У четвертому класі учнів приймали у піонери. Піонери носили червоний галстук і піонерський значок. У 14 років учнів приймали у комсомол (комуністичний союз молоді) . Комсомольці теж мали свій значок.

Урочисто відзначали свята, про які сучасні учні небагато знають: свято Жовтневої революції (7 листопада), день народження Леніна (22 квітня). Щороку 22 квітня учні Морозівської школи організовано ішли до с. Гута Морозівська, де біля будинку культури і дотепер стоїть погруддя Леніна. Там вони проводили святкову лінійку і покладали квіти до пам’ятника Леніну. До дня Жовтневої революції учні готували святковий концерт, який проводили у сільському клубі. Певно одним з найцікавіших для дітей було свято Дня народження піонерської організації (19 травня). Увечері цього дня, після заходу сонця учні запалювали велике багаття у формі п’ятикутної зірки і співали піонерських пісень. Як правило, це відбувалось на стадіоні. У той же час участь учнів у релігійних святах була під забороною.

В 1962 р. директором школи став Яворський Іван Францович. Це був Педагог з великої літери, який повністю присвятив своє життя школі і дітям. У 70-х роках під його керівництвом школу було реконструйовано, добудовано 8 класних кімнат до приміщення центрального корпусу, а також введено в дію корпус початкових класів, актовий і спортивний зали. На високому рівні проходила навчально-виховна робота закладу. У школі працював драматичний гурток, у якому брали участь учні починаючи навіть із 5- го класу. Керувала ним учителька української мови та літератури Бучківська Олена Леонтіївна. Активно велась робота і інших гуртків: хорового, танцювального, туристичного, юних слідопитів. Кожного суботнього вечора (навчальний тиждень був шестиденним) проводився цікавий захід: вистави, що їх готували учні , шкільні вогники, КВНи, диспути про дружбу, вибір професії тощо.

Щороку урочисто відзначались Шевченківські дні. У сільському клубі учні і вчителі показували концерт, декламували вірші, виступав шкільний хор, диригентом якого теж була Олена Леонтіївна. Велике приміщення клубу ледь вміщало усіх глядачів.

Активну участь у художній самодіяльності брали не лише учні а й вчительський колектив. Щомісяця вони готували концерти та вистави, які показували не лише в Морозові а і у навколишніх селах. У селі працювала радіоточка, по якій вчителі читали морозівчанам лекції з різних тем. Учителька Клембовська Владислава Іванівна працювала додатково лектором і перемогла у Всеукраїнському конкурсі лекторів.

У позаурочний час учні ходили у туристичні походи. Їх возили на екскурсії на різноманітні підприємства. Так вони побували у Чернівцях на ткацькій та пуховій фабриках, у Хмельницькому на аеродромі та меблевій фабриці, на плодоконсервному заводі та елеваторі. П Учнівська форма (у наш час її одягають учні 11 класу на перше вересня та останній дзвоник ) на той час була обов’язковою. Щотижня учні випускали шкільну стінгазету у якій на основі дописів від кожного класу висвітлювались події шкільного життя. Згадують добрим словом учительку Корчову Тамару Миколаївну, яка виховувала у учнях порядність, людяність, доброту. Була організована тимурівська робота, коли учні ходили допомагати самотнім літнім людям.

⇒Скачати⇐

Під час літніх канікул учні мали змогу побувати і в більш віддалених містах країни. Їх возили у Москву, Ленінград (сьогодні Петербург) Київ, Одесу, Ялту, Севастополь, Брест, Кам’янець-Подільський, Шепетівку. Ці екскурсії були безкоштовними, учні, оплачували лише вартість дороги. На екскурсії на недалекі маршрути транспорт безкоштовно давав колгосп.

Учнів школи долучали до збору колгоспного урожаю. Влітку вони працювали на току, допомагаючи сушити зерно, восени – на збиранні кукурудзи, яблук. При висіванні буряку частина площ виділялась школі. Буряк учні двічі просапували, а восени збирали. Між класами велось змагання за кращу врожайність. Під час шкільної практики учні теж сапали на колгоспних полях, у лісі заготовляли грабові «віники» для колгоспних овець.

Улюбленим вчителем морозівських школярів був Яворський Іван Францович. Він викладав фізику та астрономію, проводив факультативні заняття. Донині його згадують добрим словом. Здобуті на його уроках знання допомагали учням і на предметних олімпіадах , і при вступі до вищих учбових закладів. Іван Францович неодноразово був нагороджений грамотами за свою самовіддану роботу, а в 1991 р. став лауреатом премії ім.. Затонського. Йому було присвоєно звання «Відмінник народної освіти УРСР». До останнього дня свого життя Іван Францович залишався на своєму посту. Такого ж звання – «Відмінник народної освіти» -- була удостоєна і вчитель української мови та літератури Лукашак Олена Антонівна. Її уроків чекали із нетерпінням, вона уміла дуже цікаво організувати позаурочні заходи, а класу, у якого вона була класним керівником по-доброму заздрили.

З 1993 по 1998 рік школу очолювала Нижанківська Владислава Броніславівна. В ці роки навчальний заклад переживав великі труднощі. Із занепадом сільського господарства рівень життя селян різко знизився. Батьки намагалися якнайшвидше дати дітям професію як джерело матеріального забезпечення. Тому в 1998 році Морозівська середня школа опинилася перед загрозою закриття ІІІ ступеня.

В 1998 році директором школи було призначено Данілову Валентину Францівну. Під її керівництвом колектив працівників школи, батьки учнів та громадськість села мобілізували всі зусилля на створення належної навчально-методичної та матеріальної бази для професійної освіти старшокласників. В 1998 році Міністерством освіти і науки України на базі Морозівської середньої школи було ліцензовано професійну освіту з трьох спеціальностей: водія автотранспортних засобів категорії «В» і «С», швачки і секретаря керівника. Це допомогло повернутись до школи старшокласникам. Якщо на 15 серпня1998 року у 10 класі залишилось троє учнів, то в 2000 році до школи було зараховано 16 десятикласників із навколишніх сіл 4-х районів. Учні сусідніх сіл забезпечувались гуртожитком. У 2000 р. колектив Морозівської школи було занесено на районну дошку пошани.

12 січня 2002 року було створено навчально-виховний комплекс «Дошкільний заклад – загальноосвітня школа І-ІІІ ступеня з технологічним профілем навчання».

Директор Валентина Францівна стимулювала колектив працівників школи на пошук нових педагогічних технологій, форм і методів роботи. Ще в 1995 -96 роках увагу педагогічного колективу привернула технологія осмислювально-концетрованого навчання. Вивчивши теоретичні та ідейні засади цієї освітньої технології, педагоги школи вирішили впровадити її в роботу.

День Знань 1 вересня 2004 р. був святом особливим. Школа одержала від колишнього свого випускника, а на той час очільника Хмельницької області Коцемира Віктора Францовича спонсорську допомогу: комп’ютерний клас з меблями, автобус для підвозу учнів, холодильник та музичний центр.

Під керівництвом директора Гурської Олени Володимирівни школа продовжувала пошук нових шляхів підвищення якості навчально-виховного процесу. Для учнів початкових класів створено дитяче об’єднання «Первоцвіт», в 5-11 класах введено нову виховну систему – «Школа Життєтворчості».

У 2013 році директором школи було призначено Розгонюк Оксану Миколаївну.

Стіни шкільного музею прикрашають стенди з фотографіями випускників школи та педагогічного колективу різних років а також грамоти і подяки, якими нагороджувався учнівський та педагогічний колектив школи. Гордістю школи є випускники , які за відмінні успіхи нагороджені золотими і срібними медалями, похвальними грамотами.

Школа пам’ятає випускників, які своєю працею прославляють Україну. Серед них:

- Коцемир Віктор Францович, колишній очільник Хмельницької області;

- Коцемир Валентина Францівна, голова відділу освіти Хмельницького району;

- Бучківська Євгенія Іванівна, колишній директор Удрієвецької ЗОШ І-ІІІ ст., відома поетеса Дунаєвеччини;

- Хижун Володимир Петрович, заслужений працівник сільського господарства, колишній директор дослідного господарства «Проскурівка» Ярмолинецького району;

- Цезарій Ганушкевич, відомий художник, автор картини «Подільська мадонна»;

- Розгонюк Володимир Леонтійович, головний лікар міської лікарні у м.Хмельницькому

За 20 останніх років кількість учнів у Морозівській щколі скоротилась більш ніж удвічі: із 212 учнів у 1992р. до 94 учнів у 2012 р.

Частина шкільного приміщення являє собою колишній панський будинок. Нащадки його колишніх власників, зараз громадяни Польщі нещодавно побували в селі та були приємно вражені що будівля де жили їх прадіди збереглася і слугує за школу. Станіслав Стобєскі, правнук останньої пані, яка володіла морозівськими землями, подарував школі карту 100-річної давнини польською мовою, на якій зображено Морозівські угіддя, а також документи тих же років, які підтверджували право власності на ці землі.

Додаток