четвер, 9 березня 2017 р.

Населення с.Морозів в контексті демографічних процесів Розгонюк Катя 2014


НАСЕЛЕННЯ С. МОРОЗІВ У КОНТЕКСТІ
ДЕМОГРАФІЧНИХ ПРОЦЕСІВ В УКРАЇНІ
1972-2012 РОКИ.
Виконала:
Розгонюк Катерина Вікторівна,
учениця 9 класу
Морозівської ЗОШ І-ІІІ ст.

Науковий керівник:
Дацко Алла Іванівна,
вчитель  географії

Морозівської ЗОШ І-ІІІ ст.








Морозів під час Великої Вітчизняної війни

Вступ
У червні 2011 р. учні 10 класу Морозівської загальноосвітньої школи, під час відпочинку у пришкільному оздоровчому таборі проходили практику дещо незвичним способом. Після поглибленого вивчення історії за шкільною партою учні продовжили її пізнавати із уст своїх односельців. Підлітки відвідали тих жителів Морозова, чиї дитинство та юність  припали на роки Великої Вітчизняної війни, щоб записати їхні спогади про життя села у той період. Це спілкування стало для них цінним досвідом. Це вже була не історія, записана сухими рядками шкільного підручника. Вона оживала перед очима хлопців і дівчат у людських долях, у житті, наповненому тривогами і нестатками, страхом і надією, а найбільше – важкою щоденною працею із ранніх років. Зібрані і записані спогади і лягли в основу цієї роботи.
Все менше залишається з нами тих, хто міг би розповісти про історію нашого рідного села у воєнні роки. Усвідомлюючи, що у похилих роках пам'ять людину може підводити, ми прагнули досягнути якомога більшої достовірності викладеного матеріалу, звіряючи часом суперечливі свідчення різних людей. Також намагались об’єктивно зобразити події, не прикрашаючи їх та не замовчуючи неприємних епізодів.

Ми вдячні всім, хто відгукнувся на наші прохання і часто із сльозами на очах переповідав нам те, що зберегла його пам'ять про ті далекі тривожні роки.

Стан водних ресурсів на території і в околицях села Морозів



Актуальність роботи полягає в тому, що за останні десятиліття в світі різко зменшились запаси питної води і кожен другий мешканець Землі відчуває нестачу або використовує неякісну питну воду. В даному контексті Подільський регіон набуває важливого значення, як територія багата не тільки прісними, а й мінеральними джерелами
Мета роботи полягає у спробі висвітлення сучасного стану водних ресурсів на території та в околицях села Морозів, як важливого аспекту господарської діяльності людини, а також у вироблені комплексу заходів пов’язаних з покращенням якості питної води.

КОНРАД АДЕНАУЕР: ПОЛІТИЧНИЙ ПОРТРЕТ

КОНРАД АДЕНАУЕР: ПОЛІТИЧНИЙ ПОРТРЕТ



Роботу виконав:
Морозівської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів 

Науковий керівник:
Дацко Алла Іванівна,
вчитель історії Морозівської загальноосвітньої школи
І-ІІІ ступенів



Історія Морозівської школи

                                    Історія морозівської школи

     Школа назавжди залишається в пам’яті кожної людини. Тут проходять дитячі роки, формується особистість і характер, тут ми вивчаємо основи наук,  вчимось жити серед людей.  Історія школи – це частина історії нашого села.
         Вперше школа у с.Морозові з’явилась у 1883 р. Це була церковно-приходська школа.. Тут місцевий священник навчав дітей Закону Божому, а учитель на прізвище Андроняк – письму, читанню та арифметиці. До її відкриття у селі було лише 5 чоловік письменних.  Церковно-приходська школа проіснувала в Морозові до 1917 року. У музеї школи зберігаються підручники і посібники, за якими навчалися учні у цій школі.
З 1917 до 1931рр. діяла чотирикласна початкова школа. У ній навчалися учні різного віку, від 8 до 16 років і навіть старші, причому в одному класі могли вчитись діти досить різного віку. Вчитель Піснячевський Олексій Лукич організував перший у селі драматичний гурток.
З 1931 до 1950 рр. Морозівська школа була  семирічною. У вдячній памяті учнів того часу залишились вчителі Мокрицький Дмитро Полікарпович, сім’я педагогів Семена Павловича та Юлії Павлівни Романюків. У важкі роки війни школа продовжувала працювати незважаючи на нестачу підручників та учнівського приладдя. Семен Павлович з 1945 до 1952 року працював директором Морозівської школи.
В 1952 році учні випускного сьомого класу  вперше одержали можливість  продовжувати навчання в рідному селі –  Морозівська школа стала середньою. У старші класи ходили  учні з навколишніх сіл: Гамарні, Малого Олександрова, Джурджівки,  Малої Кужелівки, Майдану Морозівського, Слобідки Малієвецької. У зв’язку з великою кількістю учнів старших класів існували паралельні класи з 8-го по 10-й.  В 1955 році відбувся перший випуск  учнів Морозівської середньої школи. З 1952 до 1962 рр. школу очолювали директори Бабійчук Василь Йосипович, Коцемир  Олексій Станіславович, Лісовський Олександр.
До 1977 року на Гуті Морозівській працювала 8-річна школа. Директором школи був Антонюк Никифор Пантелеймонович, якого згадують як мудрого керівника та добру людину. Вздовж дороги, що веде від Гути до Морозова ростуть яблуні «папірки», які радують сельчан запашними плодами. Посадили і доглядали молоді деревця учні гутнянської школи. У 1977 р., коли у школі було 57 учнів, школу на Гуті було закрито, а її учні перейшли навчатись у морозівську школу.
Це були роки, коли в селі було багато молоді і школа жила повнокровним життям. Держава великої уваги надавала вихованню дітей і молоді у комуністичному дусі. У першому класі учнів приймали у жовтенята та чіпляли значок – червону зірочку з портретом Леніна у центрі. У четвертому класі учнів приймали  у піонери. Піонери носили червоний галстук і піонерський значок. У 14 років учнів приймали у комсомол (комуністичний союз молоді) . Комсомольці теж мали свій значок.
Урочисто відзначали свята, про які сучасні учні небагато знають: свято Жовтневої революції (7 листопада), день народження Леніна (22 квітня). Щороку 22 квітня учні Морозівської школи організовано ішли до с. Гута Морозівська, де біля будинку культури і дотепер стоїть погруддя Леніна. Там вони проводили святкову лінійку і покладали квіти до пам’ятника Леніну. До дня Жовтневої революції учні готували святковий концерт, який проводили у сільському клубі. Певно одним з найцікавіших для дітей було свято Дня народження піонерської організації (19 травня). Увечері цього дня, після заходу сонця учні запалювали велике багаття у формі п’ятикутної зірки і співали піонерських пісень. Як правило, це відбувалось на стадіоні. У той же час участь учнів у релігійних святах була під забороною.
В 1962 р. директором школи став Яворський Іван Францович. Це був Педагог з великої літери, який повністю присвятив своє життя школі і дітям. У 70-х роках під його керівництвом школу було реконструйовано, добудовано 8 класних кімнат до приміщення центрального корпусу, а також введено в дію корпус початкових класів, актовий і спортивний зали. На високому рівні проходила навчально-виховна робота закладу. У школі працював драматичний гурток, у якому брали участь учні починаючи навіть із 5- го класу. Керувала ним учителька української мови та літератури Бучківська Олена Леонтіївна. Активно велась робота і інших гуртків: хорового, танцювального, туристичного, юних слідопитів.  Кожного суботнього вечора (навчальний тиждень був шестиденним) проводився цікавий захід: вистави, що їх готували учні , шкільні вогники, КВНи, диспути про дружбу, вибір професії тощо.
Щороку урочисто відзначались Шевченківські дні. У сільському клубі учні і вчителі показували концерт, декламували вірші, виступав шкільний хор, диригентом якого теж була Олена Леонтіївна. Велике приміщення клубу ледь вміщало усіх глядачів.          
Активну участь у художній самодіяльності брали не лише учні а й вчительський колектив. Щомісяця вони готували концерти та вистави, які показували не лише в Морозові а і у навколишніх селах. У селі працювала радіоточка, по якій вчителі читали морозівчанам лекції з різних тем. Учителька Клембовська Владислава Іванівна працювала додатково лектором і перемогла у Всеукраїнському конкурсі лекторів.
У позаурочний час учні ходили у туристичні походи. Їх возили на екскурсії на різноманітні підприємства. Так вони побували у Чернівцях на ткацькій та пуховій фабриках, у Хмельницькому на аеродромі та меблевій фабриці, на плодоконсервному заводі та елеваторі. П Учнівська форма (у наш час  її одягають учні 11 класу на перше вересня та останній дзвоник ) на той час була обов’язковою. Щотижня учні випускали шкільну стінгазету у якій на основі дописів від кожного класу висвітлювались події шкільного життя. Згадують добрим словом учительку Корчову Тамару Миколаївну, яка виховувала у учнях порядність, людяність, доброту. Була організована тимурівська робота, коли учні ходили допомагати самотнім літнім людям.

Освіта на Поділлі в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.

                              

   Виконала: учениця 11 класу
                                                      Морозівської зош І-ІІІ ст.
                                 Михайлова Альона Василівна 
                     
                 Науковий керівник: вчитель історії
Дацко Алла Іванівна.



«Стан початкової і середньої освіти в Україні в1900-1916 рр.»


Дослідження Михайлової А.В., Морозів Наукова робота 


              Скачати